Широківська сільська військова адміністрація

Продовжуємо аналізувати «Стратегію розвитку Луганської області на 2021-2027 роки».

Ринок праці Луганщини сьогодні – це вже не локальний, а загальнонаціональний феномен. 4 724 суб'єкти господарювання, які релокувалися з області, сьогодні працюють у різних регіонах України, створюючи робочі місця не лише для луганчан, а й для мешканців приймаючих громад. 147 агропромислових підприємств відновили роботу та перепрофілювали діяльність із виробництва на переробку.

Але цей потенціал існує в умовах дисбалансу. Якщо у 2013 році робоча сила області налічувала 1 078 000 осіб, то у 2021 році – лише 331 500. Одні виїхали, інші залишилися на окупованих територіях, треті втратили роботу.

Втім, Стратегія звертає увагу й на позитивні зрушення: релокований бізнес адаптується до нових умов, з'являються нові робочі місця, а жінки дедалі частіше опановують професії, які раніше вважалися «чоловічими», поступово змінюючи гендерні стереотипи.

РЕЛОКАЦІЯ БІЗНЕСУ: ПІДПРИЄМСТВА, ЯКІ ПРАЦЮЮТЬ І ЧЕКАЮТЬ НА ПОВЕРНЕННЯ

Одним із ключових наслідків повномасштабного вторгнення стало переміщення економічної активності з ризикових регіонів у безпечніші. Для Луганщини це означало масову релокацію бізнесу.

Станом на 1 січня 2025 року кількість релокованого бізнесу становила 3 636 осіб. На 1 січня 2026 року ця цифра зросла до 4 724. Бізнес не просто виїхав – він продовжує працювати, створювати робочі місця, платити податки, тільки тепер – в інших регіонах України.

Особливо показовою є ситуація в агропромисловому комплексі. Відновлено роботу 147 сільськогосподарських підприємств Луганської області, які перепрофілювали свою діяльність із виробництва сільськогосподарської продукції на її перероблення. Це означає, що бізнес не просто виживає, а й трансформується, шукає нові ніші та можливості.

За даними Головного управління статистики у Луганській області, у 2024 році загальна кількість діючих суб'єктів господарювання склала 2 613 одиниць, серед яких 207 підприємств (юридичні особи) та 2 406 фізичних осіб-підприємців. Протягом 9 місяців 2025 року створено 323 нових суб'єкти господарювання – 15 юридичних осіб та 308 ФОП.

Бізнес Луганщини не зник – він змінив локацію, але зберіг реєстрацію та зв'язок із регіоном.

РИНОК ПРАЦІ СТАВ ДЕРЖАВНИМ: ЛУГАНЦІ ПРАЦЮЮТЬ ПО ВСІЙ УКРАЇНІ

Якщо раніше ринок праці Луганщини був локальним – люди шукали роботу в межах області, – то сьогодні він став частиною загальнонаціонального ринку. ВПО з Луганщини працевлаштовуються в Дніпрі, Києві, Полтаві, Львові, Харкові.

Релоковані підприємства наймають місцевих працівників у приймаючих громадах. Це створює нову реальність: після деокупації боротися за працівників доведеться не лише з іншими регіонами України, а й із європейським ринком праці.

ДО 2022: ДЕФІЦИТ КАДРІВ ЯК НАСЛІДОК ОКУПАЦІЇ

Падіння ринку праці почалося не у 2022 році, а значно раніше. Тимчасова окупація частини території у 2014 році завдала першого удару. Робоча сила міської місцевості у 2021 році порівняно з 2014 роком скоротилася на 72,8%. У сільській місцевості падіння було меншим – 28,7%, але й там ситуація залишалася критичною.

Впродовж 2014-2021 років рівень участі чоловіків у робочій силі був майже на 10% вищим, ніж у жінок. У 2021 році частка чоловіків становила 51,1%, жінок – 48,9%. При цьому 69,5% робочої сили було зосереджено в міській місцевості.

За рівнем освіти домінували особи з професійною освітою – 37,9%, повною вищою – 27,6%, неповною вищою – 22,7%.

Зайнятість скоротилася ще драматичніше. У 2021 році кількість зайнятого населення у віці 15–70 років становила 278 500 осіб – це на 72,5% менше, ніж у 2013 році (1 011 700). Тобто з чотирьох робочих місць залишилося одне.

Найбільше людей працювало у сфері торгівлі – 28,8%, промисловості – 18,6% та сільському господарстві – 13,0%. Рівень неформальної зайнятості становив 25,8% – це 17 місце в Україні, тобто проблема була, але не найгостріша.

Безробіття за методологією МОП у 2021 році сягнуло 15,9% – майже вдвічі більше, ніж у середньому по Україні (9,8%). Найбільше безробітних було в міській місцевості – 38 000 осіб проти 15 000 у сільській.

2022-2025: НОВА РЕАЛЬНІСТЬ, ЯКУ СФОРМУВАЛА ВІЙНА

Після 24 лютого 2022 року провести повноцінний аналіз кількісних показників ринку праці неможливо – частина населення залишилася на окупованих територіях, частина виїхала за кордон, частина перемістилася в безпечніші регіони України. Багато людей виїжджали нелегально через територію росії або білорусі, тому точна статистика відсутня.

Але головна проблема сьогодні – дефіцит кадрів. Роботодавці, які релокували свій бізнес, відчувають нестачу працівників. Особливо це стосується традиційно «чоловічих» професій: будівельники, електрогазозварники, слюсарі, водії, трактористи. В умовах мобілізації ці вакансії починають займати жінки. Це болісний, але необхідний злам стереотипів.

Дослідження, проведене у 2023 році Helvetas Swiss Intercooperation, охопило 160 релокованих підприємств Луганщини. Результати вражають: за рік підприємства втратили половину робочої сили – з 8 000 до 4 000 осіб. При цьому у 2023 році вони найняли 265 нових працівників – це лише 6,6% від загальної чисельності. Серед найбільш затребуваних професій – робітники з обслуговування машин та устаткування (25%), працівники сфери торгівлі та послуг (20,8%), професіонали (18,6%), фахівці (18,2%).

Основні проблеми з наймом, на думку роботодавців: дефіцит кадрів (26,2%), недостатня кваліфікація претендентів (21,5%), небажання чоловіків офіційно оформлюватися (15,4%).

Щодо вразливих категорій – людей з інвалідністю, ВПО, ветеранів – підприємці зазначають, що основною перешкодою є непідготовлені робочі місця, регулятивні обмеження та упередження щодо нижчої продуктивності. Потрібні фінансові дотації на зарплати, адаптацію робочих місць та навчання. Але, що показово, представники цих категорій часто навіть не звертаються в пошуках роботи.

ЩО ДАЛІ? ПІДТРИМКА ВПО, ПЕРЕКВАЛІФІКАЦІЯ ТА НОВІ РОБОЧІ МІСЦЯ

Стратегія пропонує не просто констатувати проблеми, а діяти. Оперативна ціль 1.4 «Економічна підтримка внутрішньо переміщених осіб» та 1.5 «Підтримка релокованого бізнесу» передбачають комплекс заходів, які мають зупинити падіння ринку праці та створити підґрунтя для його відновлення.

Перше – покращення доступу ВПО до ринків праці. Йдеться про створення онлайн-платформи навчання, сертифікації та наставництва, запуск програм підвищення трудової мобільності, проведення тренінгів з професійних навичок та цифрової грамотності. Планується створення IT-Академії для Сходу з акцентом на дистанційну зайнятість, а також організація ярмарків вакансій та «Днів кар'єри».

Друге – освіта впродовж життя. Це курси «Цифрова грамотність 50+» для подолання цифрової нерівності серед літніх людей, курси з основ підприємництва, безкоштовні юридичні консультації з реєстрації ФОП/ТОВ, менторський супровід, доступ до коворкінгу та мікрогрантів на запуск бізнесу.

Третє – програми підтримки ВПО, спрямовані на створення або розвиток власної справи. Планується створення Центру розвитку підприємництва для ВПО на базі хабів або Агенції регіонального розвитку, надання консультацій з реєстрації бізнесу, допомога у підготовці бізнес-планів, забезпечення взаємодії з наставниками серед досвідчених підприємців Луганщини.

Четверте – підтримка релокованого бізнесу. Передбачається фінансова та грантова підтримка, сприяння доступу до пільгового фінансування, налагодженню співпраці релокованих підприємств із приймаючими громадами, місцевим бізнесом, кластерами та бізнес-асоціаціями.

Окремий напрям – підтримка переміщених агровиробників через створення реєстру, централізованої бази програм підтримки, онлайн-платформи консультацій.

П'яте – трансфер знань, підтримка інноваційних досліджень та комерціалізація наукових розробок. Йдеться про створення центрів трансферу технологій, інноваційних хабів, лабораторій прикладних досліджень на базі релокованих ЗВО, а також фінансування R&D-проєктів, орієнтованих на потреби економіки та відновлення Луганщини.

Ринок праці області вже не повернеться до довоєнної моделі. Його відновлення залежить від здатності швидко перекваліфіковувати людей, утримувати бізнес і створювати нові робочі місця в умовах постійної мобільності.

Ключове завдання – зберегти та залучити людський ресурс, адже саме він визначає потенціал регіону до відновлення.