28.07.2026 09:20 6
28 липня - День вшанування пам’яті Захисників та Захисниць України, учасників добровольчих формувань та цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у полоні
Сьогодні ми вшановуємо пам’ять усіх, хто був страчений, закатований чи загинув у ворожому полоні. Оленівка стала одним із найвідоміших прикладів цього злочину, але, на жаль, не єдиним. За кожною назвою — колонії, СІЗО, підвали, катівні на окупованих територіях і в самій росії — стоять людські долі, понівечені тіла й незламний дух тих, хто до останнього залишався вірним Україні.
Пам’ять про них — це не лише скорбота. Це обов’язок. Обов’язок називати зло злом, домагатися справедливості, не дозволити світу – звикнути до злочинів, а нам самим – забути тих, хто пройшов крізь нелюдські тортури або не повернувся з полону.
У «Молитві українського націоналіста» є слова:
«Задзвони мені брязкотом кайдан, скрипом шибениць в понурі ранки, принеси мені зойки катованих в льохах і тюрмах, і на засланні, щоб віра моя була гранітом, щоб росло завзяття, міць, щоб сміло я йшов у бій так, як ішли герої за Тебе, за Твою славу, за Твої Святі Ідеї; щоб помстити ганьбу неволі, потоптану честь, глум катів Твоїх, невинну кров помордованих під Базаром, Крутами, Кінґірі і Воркуті».
Ці слова сьогодні звучать особливо гостро. Вони нагадують, що пам’ять про закатованих не повинна перетворитися на мовчазний смуток. Вона має ставати силою, яка зміцнює нашу єдність, нашу волю та нашу рішучість боротися за свободу й справедливість.
Вічна пам’ять усім, хто був страчений і закатований у полоні. Вічна слава тим, хто не скорився навіть перед лицем катувань. Пам’ятаємо. Боремося. Не пробачимо.
Слава Україні!
