Широківська сільська військова адміністрація

Днями вони повернулися з бойового виходу, який тривав понад 10 місяців.

Їхнім завданням було слухати, що відбувається навколо, і доповідати по рації. Коригувати роботу дронів, артилерії та мінометів.

Луганчанин Андрій воює з 2023 року. За цивільною спеціальністю він електрик.

До війни працював на Алчевському металургійному комбінаті. На момент окупації міста вже мешкав в іншому регіоні України. На Луганщині залишався лише батько.

Коли Андрій повернувся зі свого десятимісячного виходу, дізнався, що батько помер в окупації.

«Це сталося у березні, а повернувся я у червні. Хоча навіть якби не був на позиціях, усе одно не зміг би потрапити на похорон. Росіяни забрали й цю можливість».

Ігор — будівельник з Івано-Франківська. Початок повномасштабного вторгнення застав його на роботі в Польщі. Повернувся додому. У квітні 2025 року його мобілізували.

Ігор і Андрій кажуть, що постійно були на зв'язку з командиром. Щоночі отримували посилки з «великої землі» — батареї для рацій, воду та все, що просили з їжі.

Про те, що DeepState давно позначив Плавні як окуповану територію, вони радше здогадувалися. Російські штурмовики ховалися по підвалах, а всіх, хто намагався пройти повз позиції Андрія та Ігоря, знищувала мала авіація 128 бригади «Дике Поле».

Найважчим був вихід та евакуація на квадроциклах — на повній швидкості крізь кілзону. Навіть коли на одному з квадроциклів пробило колесо, швидкість не скидали.

Зараз Ігор і Андрій проходять необхідне лікування. Попереду — відпустка, а після неї нова служба в логістиці.