Широківська сільська військова адміністрація

Крісло колісне – не візок, яким ми користуємось у супермаркеті. Це частина особистого простору людини, тож чіпати чи пересувати його без дозволу не можна. Це стосується й милиць та інших допоміжних засобів.

Важливо: на кріслі колісному люди не їздять, а ходять. Якщо йдеться про подорож транспортом, природно сказати «поїхали». З іншого боку, деякі експерти вважають, що само собою крісло колісне «їздить», а от «ходить» за його допомогою саме людина. 

Тож, коли ви звертаєтесь до людини із пропозицією прогулятись, варто казати: «Давай підемо погуляємо» або «Підеш зі мною гуляти?»

Під час розмови з людиною, яка користується кріслом колісним, враховуйте зручність для обох сторін. Наприклад, людині може бути незручно закидати голову назад, щоб дивитися на співрозмовника, що стоїть. Для підтримування зорового контакту прийнятно зробити крок назад чи відійти на коротку відстань убік, щоб людині в кріслі колісному не довелося високо підіймати голову. Або присядьте на рівень очей, якщо це буде зручно. Однак будьте уважні і не хапайте при цьому людину за ноги чи за крісло.

Якщо розмова планується тривалою або ви перебуваєте в шумному місці, запропонуйте пройти туди, де ви зможете сісти на стілець чи іншу поверхню й природно бути на одному рівні.

Зокрема, під час спільних фотографій спроби присісти навпочіпки поруч можуть виглядати неприродно. Навіть у кріслі колісному людина може сприймати своє положення як те, що вона стоїть, особливо коли позує для фото. Крім того, залишатися у такому положенні може бути складно.

Буває, що люди відчувають розгубленість, якщо на заходах роблять спільні фото. Можна поставити поряд стілець і присісти на нього, можна позувати стоячи. І знов-таки, можна запитати людину, як буде комфортно.

Стояння під час розмови не сприймається як зверхнє ставлення. Для коротких чи хвилинних розмов це цілком природний і зручний варіант. Загалом етика взаємодії не обмежена жорсткими правилами – це лише підказки для взаємного комфорту.