Широківська сільська військова адміністрація

Продовжуємо аналіз «Стратегії розвитку Луганської області на 2021-2027 роки». Цей матеріал присвячено житлово-комунальному господарству та інфраструктурі – сфері, яка визначає базові умови життя і темпи повернення населення.

14 389 житлових об'єктів зазнали руйнувань різного ступеня. 5 976 приватних садиб і 515 багатоповерхівок стали непридатними для проживання. 5 175 приватних будинків та 2 523 багатоповерхівки пошкоджені – потребують легкого або середнього ремонту. Загальна площа житлового фонду до війни становила 18,8 млн кв. м. Сьогодні значна частина цих метрів – руїни.

ВОДОПОСТАЧАННЯ ТА ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ: КРИТИЧНІ ВТРАТИ

До війни Луганщина мала розгалужену систему водопостачання. 2 004 км водопровідних мереж, 880 км каналізаційних, 50 водозаборів, 287 свердловин, 24 очисні споруди, 69 насосних станцій – усе це працювало. Система забезпечувала стабільний доступ до води для населення.

Сьогодні пошкоджено або зруйновано 30 об'єктів водопостачання та водовідведення. Найбільш критичні втрати – очисні споруди в Сіверськодонецьку, Лисичанську, Рубіжному, Попасній. Через це неочищені стічні води потрапляють безпосередньо в Сіверський Донець – головну водну артерію області, джерело питної води для сотень тисяч людей.

За даними Четвертої швидкої оцінки завданої шкоди та потреб на відновлення (RDNA4), потреби у відновленні водопостачання та водовідведення становлять 2,99 млрд доларів США.

Теплопостачання Луганщини трималося на 78 котельнях (10 з них – комбінованого типу) та 287 км теплових мереж. Підприємства – КП «Сєвєродонецьктеплокомуненерго», «Лисичанськтепломережа», «Рубіжнетеплокомуненерго», «Креміннатеплокомуненерго» та інші – забезпечували тепло в домівки.

Сьогодні 65 об'єктів теплопостачання пошкоджено. Котли, насосні станції, адмінбудівлі, мережі – усе це потребує або капітального ремонту, або повної заміни.

Найбільші підприємства – АТ «Сєвєродонецька ТЕЦ», КП «Сєвєродонецьктеплокомуненерго», КП «Лисичанськтепломережа» – сьогодні функціонують лише на папері. Їхні потужності на окупованих територіях. Люди, які залишилися в регіоні, зимували без тепла.

ІНФРАСТРУКТУРА, ЯКУ ТРЕБА ВІДБУДОВУВАТИ

Житлово-комунальне господарство Луганщини – це не лише вода, тепло та сміття. Це дороги, мости, електромережі, газогони, зв'язок. І все це зруйновано.

485 км автомобільних доріг державного значення, понад 2 000 км місцевих доріг, 26 мостів, 7 вокзалів, 539 об'єктів електроенергетики, 1 400 км газопроводів, 136 газорегуляторних пунктів – перелік можна продовжувати довго.

Потреби у відновленні транспортної інфраструктури – 5,6 млрд доларів США, енергетики – 124 млн доларів США, зв'язку – 431 млн доларів США.

До війни на Луганщині працювали 20 підприємств із поводження з побутовими відходами – 16 комунальних і 4 приватних. Сьогодні більшість із них знищено або не працюють через окупацію.

Потреби у відновленні сфери муніципальних послуг – 778 млн доларів США. Але головна проблема не в грошах, а в тому, що відходи від руйнувань накопичуються вже зараз. 14 389 зруйнованих будинків – це сотні тисяч тонн будівельного сміття, яке потребує сортування, вивезення, переробки або утилізації.

Металопластик, скло, бетон, цегла, арматура, мінеральна вата, шифер, деревина – усе це перемішане в завалах. Частину можна використати повторно, частину – ні. Але без системної роботи з управління відходами відновлення неможливе.

МОДЕЛЬ ВІДНОВЛЕННЯ: БЕЗПЕКА, ЕНЕРГОЕФЕКТИВНІСТЬ, СТІЙКІСТЬ

Стратегія пропонує зміну підходу – від реконструкції до створення нової інфраструктури.

Передбачається будівництво житла з урахуванням сучасних вимог безпеки, включно з укриттями та автономними системами життєзабезпечення. Це означає перехід до більш стійких житлових рішень.

Окремий акцент – енергоефективність. Модернізація тепломереж, впровадження 

альтернативних джерел енергії та зменшення втрат ресурсів дозволять знизити навантаження на систему і витрати на її утримання.

Розглядається розвиток децентралізованих систем – локальних котелень, автономних джерел електроенергії, резервних систем водопостачання. Це знижує вразливість інфраструктури в умовах криз.

Важливою складовою є цифровізація. Впровадження систем моніторингу стану мереж і обліку ресурсів дозволить оперативно реагувати на аварії та підвищити ефективність управління.

Інфраструктура Луганщини зазнала масштабних руйнувань, але саме ця сфера формує основу відновлення. Чітке розуміння втрат і пріоритетів дозволяє перейти від реагування до системного планування.

Загальна потреба у відновленні житлової та комунальної інфраструктури області – понад 15 млрд доларів США. Ключове завдання – створити нову основу, безпечнішу, енергоефективнішу та стійкішу до криз. Це можливість не лише відновити зруйноване, а сформувати нову модель розвитку Луганщини.