Широківська сільська військова адміністрація

Сьогодні – другий матеріал циклу, присвяченого аналізу ключового програмного документа регіону – «Стратегії розвитку Луганської області на 2021-2027 роки».

 

Освітня інфраструктура Луганської області за останнє десятиліття зазнала трьох послідовних ударів: 2014 рік, 2022 рік і постійні обстріли. Кожен із них відкидав регіон назад. Зруйновані школи, спалені дитячі садки, розбомблені університети – це не просто втрата будівель. Це втрата майбутнього.

 

Але Стратегія фіксує й інше: попри руйнування, освітня система вижила. І сьогодні формується новий феномен – «Освітній осередок Луганщини в релокації».

 

ДО 2022 РОКУ: СКОРОЧЕННЯ, АЛЕ ВІДНОСНА СТАБІЛЬНІСТЬ

 

Щоб зрозуміти масштаб катастрофи 2022 року, треба побачити, що відбувалося раніше. Після 2014 року освітня мережа області скоротилася кардинально. До початку антитерористичної операції в області діяла потужна система: 548 дошкільних закладів, 714 загальноосвітніх шкіл, 109 позашкільних, 78 професійно-технічних та 34 вищі навчальні заклади.

 

Внаслідок тимчасової окупації частини території мережа зазнала значного скорочення. Зникли 251 заклад дошкільної освіти, 307 шкіл, 27 професійних училищ, 17 закладів вищої освіти І–ІІ рівнів акредитації та 8 університетів ІІІ–ІV рівнів.

 

На підконтрольній українській владі території у 2015 році залишилося 237 дитячих садків (проти 548) та 308 шкіл (проти 714). Кількість учнів упала зі 170,9 тис. до 58,6 тис. – на 65,7%. 21 заклад освіти довелося фізично переміщувати.

 

Проте до 2021 року ситуація частково стабілізувалася. Мережа дошкільних закладів зросла до 270, а кількість дітей у них – до 13,6 тис. Шкіл стало 273, учнів – 55,4 тис. Працювали 18 закладів професійної освіти, 17 – фахової передвищої, 6 – вищої (здобувачів – 13,8 тис.). Здавалося, система адаптувалася до нових реалій.

 

Але це була хитка рівновага. У Стратегії зазначається: мережа потребувала оптимізації, комп'ютеризації, посилення психологічної служби. Особливо гостро стояло питання освіти дітей, які залишилися на тимчасово окупованих територіях.

2022–2025: НОВИЙ УДАР І МАСОВЕ ПЕРЕМІЩЕННЯ

 

Повномасштабне вторгнення перетворило крихку стабільність на ілюзію.

 

Усі 252 школи, що працювали станом на 24 лютого 2022 року, опинилися на окупованій території. 111 із них (44%) зазнали пошкоджень, 11 – зруйновані повністю. 66 будівель дитячих садків пошкоджено, 5 – знищено. 50 об'єктів закладів вищої освіти також постраждали.

 

Але найпоказовіша цифра – не руйнування, а функціонування. Станом на 2024/2025 навчальний рік на підконтрольній території функціонують 83 школи. 82 з них – у дистанційному режимі. Лише один ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою працює очно.

 

40% дітей, які навчаються в луганських школах, фізично перебувають за межами України. Їхній зв'язок із батьківщиною – це вчитель, який веде урок через екран, і школа, яка існує лише в реєстрі. Це безпрецедентний виклик для збереження української ідентичності.

 

ПРОФЕСІЙНА, ФАХОВА ТА ВИЩА ОСВІТА: РЕЛОКАЦІЯ ЯК РЯТУВАЛЬНЕ КОЛО

 

На початку 2022 року в Луганській області функціонували 18 закладів професійної освіти: 3 вищі професійні училища, 14 професійних ліцеїв та 1 відокремлений підрозділ університету. Після 24 лютого майнові комплекси всіх закладів залишилися на окупованих територіях, зазнали значних пошкоджень і руйнувань.

 

На підконтрольну територію тимчасово переміщено та дистанційно здійснюють освітню діяльність 10 закладів. У 2024/2025 навчальному році через відсутність контингенту припинив роботу ще один заклад.

 

Із 17 закладів фахової передвищої освіти, які працювали до 2022 року, всі продовжили роботу в релокації – на базі закладів-партнерів у безпечніших регіонах України. Контингент здобувачів скоротився з 6,8 тис. (2020) до 3,8 тис. (2024). Але система зберіглася.

 

Найбільш показова історія – з вищою освітою. У 2015 році в області налічувалося 8 закладів вищої освіти. До 2021-го їхня кількість скоротилася до 6. Після 2022 року – до 5. Контингент студентів упав із 15,6 тис. (2019) до 11,9 тис. (2024).

Але п'ять університетів, які залишилися, продовжують працювати. Вони перемістилися вдруге (перша хвиля була після 2014 року) – тепер у відносно безпечні міста України: Київ, Дніпро, Полтаву, Львів. Саме ці заклади, разом із коледжами, мають стати ядром «Освітнього та наукового осередку Луганщини в релокації» – концепції, яку Стратегія визначає як основу майбутнього відродження.

 

Стратегія фіксує болючу проблему, яку часто залишають за дужками: втрата наукового потенціалу. Це не просто про кількість викладачів. Це про здатність готувати кваліфіковані кадри для відновлення регіону.

 

Близько 60% викладачів переміщено або евакуйовано у 2022-2023 роках. Понад 30% науковців працевлаштувалися в інших регіонах України або за кордоном. Частина закладів вищої освіти припинила наукову діяльність через відсутність лабораторної бази та наукового обладнання.

 

Потреби у відновленні сфери освіти та науки, за оцінкою Четвертої швидкої оцінки завданої шкоди та потреб на відновлення (RDNA4) станом на 31.12.2024, становлять 2,749 млрд дол. США. Завдана шкода – 1,243 млрд дол. США. Прямі збитки – 217,8 млн дол. США.

 

ЩО ДАЛІ? ОСВІТНІЙ ОСЕРЕДОК ЯК СТРАТЕГІЯ ВИЖИВАННЯ

 

Стратегія пропонує не просто відновлювати зруйноване, а створювати нову модель. Розбудова якісної системи освіти, орієнтованої на підтримку та розвиток людського капіталу Луганщини в умовах переміщення та відновлення після деокупації передбачає три ключові завдання.

 

Перше – забезпечення рівного доступу та підвищення якості дошкільної та загальної середньої освіти, зокрема через дистанційні форми навчання. Йдеться не просто про «онлайн-уроки», а про оснащення укриттів, STEM-лабораторій, інклюзивних ресурсних кімнат, навчання педагогів цифровій дидактиці. Планується створення освітніх хабів для дітей ВПО та масштабні програми підвищення кваліфікації вчителів з фокусом на STEAM, інклюзію та цифрові навички.

Друге – формування «Освітнього та наукового осередку Луганщини в релокації». Це передбачає створення інтегрованого кампусу релокованих закладів передвищої, вищої та професійної освіти в приймаючих областях. Спільні лабораторії, коворкінги, бібліотеки, сервісні офіси для студентів. Інтеграція в європейський освітній простір через програми мобільності, подвійні дипломи, стипендіальні та грантові програми. Запуск мережі університетів-партнерів Луганщини. Створення єдиного цифрового порталу релокованих закладів освіти.

 

Третє – трансфер знань і налагодження співпраці між релокованими вищими закладами освіти Луганщини та закладами освіти країн-партнерів. Планується створення інноваційного хабу Луганщини з лабораторіями прикладних досліджень, FabLab, технологічними майстернями. Підтримка стартапів, прототипування, інкубація проєктів. Участь у програмах Erasmus+, Horizon Europe, CEEPUS.

 

Окреме завдання – створення STEM-лабораторій у школах, коледжах та ЗВО, а також розробка нових професійних стандартів у партнерстві з бізнесом. Луганщина має перейти від режиму «виживання» освітньої системи до її стратегічної трансформації.

 

«Освітній осередок Луганщини в релокації» – це не тимчасове пристанище. Це стратегічний проєкт, який має утримати молоде покоління в українському освітньому просторі, дати йому якісні знання та сформувати в ньому ідентичність, яка потягне назад – додому.

 

Наступна стаття циклу буде присвячена охороні здоров'я – про те, як війна вплинула на медицину регіону, скільки лікарень зруйновано і які виклики стоять перед системою.