Широківська сільська військова адміністрація

12 березня 2026 року депутати так званої «народної ради лнр» ухвалили «закон», який визначає порядок передачі житла, раніше визнаного «безхазяйним», іншим особам – передусім громадянам російської федерації.

Це рішення стало логічним продовженням політики, що реалізується на окупованій території щонайменше з 2022 року.

СИСТЕМА, ЯКА ФОРМУВАЛАСЯ ПОСТУПОВО

Після початку повномасштабного вторгнення окупаційні адміністрації зіткнулися з масовим виїздом населення. Тисячі квартир і будинків залишилися без фактичних користувачів. Саме це стало підставою для створення механізмів обліку так званого «покинутого» житла.

Спеціальні комісії проводили обстеження нерухомості, формували реєстри, встановлювали короткі строки для «появи власника» або вимагали підтвердження права власності за російськими правилами. У разі невиконання цих вимог житло передавали у «муніципальну власність».

Формально такі кроки пояснювали необхідністю управління житловим фондом в умовах війни. Фактично вони створили передумови для масштабного перерозподілу нерухомості.

Ухвалений у березні 2026 року «закон» переводить цей процес у нову фазу. Якщо раніше йшлося переважно про облік і вилучення житла, то тепер – про його подальшу передачу.

За заявами посадовців так званої «лнр», житлові приміщення можуть надаватися громадянам російської федерації, які проживають на окупованій території та втратили власне майно внаслідок бойових дій. Передбачається укладення договорів соціального найму з перспективою подальшої приватизації.

Таким чином формується механізм довгострокового закріплення нових мешканців у регіоні.

ЩО ЦЕ ОЗНАЧАЄ ДЛЯ ВЛАСНИКІВ ЖИТЛА

Ситуацію ускладнюють і зміни у законодавстві російської федерації щодо регулювання майнових відносин на окупованих територіях. Указ президента рф від 4 березня 2026 року №134 вніс зміни до указу №1103 від 24 грудня 2024 року, який встановлює особливості державної реєстрації прав на нерухоме майно та вчинення нотаріальних дій у Донецькій, Луганській, Запорізькій та Херсонській областях.

Документ продовжив строк дії спеціального правового режиму до 15 березня 2027 року та запровадив додаткові вимоги до представництва інтересів громадян так званих «недружніх держав» у питаннях угод із нерухомістю. Фактично здійснювати юридично значущі дії щодо такого майна можуть лише особи, які діють на підставі довіреностей, оформлених відповідно до російських процедур і вимог.

Це означає суттєве обмеження можливості українських власників дистанційно розпоряджатися житлом, оформлювати правочини або захищати свої права через представників. Водночас створюються додаткові передумови для перереєстрації нерухомості за російськими правилами та подальшого її використання окупаційними адміністраціями.

ДЕМОГРАФІЧНИЙ ВИМІР ТА ПРАВОВІ НАСЛІДКИ

Перерозподіл житла має не лише соціально-економічний, а й демографічний вимір. Масовий виїзд місцевого населення та паралельне стимулювання переселення громадян рф змінюють структуру громад.

Окупаційна адміністрація одночасно посилює вимоги щодо отримання російських паспортів, проводить «націоналізацію» підприємств і створює умови для працевлаштування приїжджих у державних та силових структурах. У цьому контексті житлове питання стає ключовим інструментом закріплення нової соціальної реальності.

За оцінками самих окупаційних чиновників, кількість квартир, які можуть бути визнані «безхазяйними», вимірюється десятками тисяч. Це свідчить про масштаб і системність процесів, що відбуваються.

З точки зору українського законодавства та норм міжнародного гуманітарного права всі рішення окупаційних адміністрацій щодо примусового відчуження майна є незаконними. Право власності громадян України зберігається незалежно від будь-яких «реєстрацій» або передач житла третім особам.

Водночас фактичне заселення нових мешканців і оформлення псевдоправових угод створює складні виклики на майбутнє. Після деокупації постане питання масового відновлення майнових прав, врегулювання конфліктів користування та компенсації завданих збитків. У цих умовах особливого значення набувають фіксація фактів вилучення житла, збереження правовстановлюючих документів та підготовка механізмів повернення майна громадянам України.