Широківська сільська військова адміністрація

Боротьба за українську свободу та незалежність триває щодня не лише на фронті, а й в українських містах і селах, окупованих росією. Там, де людина не має змоги взяти до рук зброю, але в неї лишається тільки воля, уява і власна позиція – утверджувати Україну там, де режим російської окупації, – з’являється ненасильницький спротив.

Саме про це документальна стрічка «Люди кольору свободи», яку створила ГО

«Тутешні». Це спроба подивитися у ретроспективі, яким був спротив цивільного населення України російській агресії з 2014 року і яким є дотепер.

«Навіть усвідомлення себе українцем– вже є ненасильницьким спротивом в окупації. В цьому ми переконалися під час роботи над документальним фільмом «Люди кольору свободи», – говорить сценаристка та продюсерка фільму Анна Слюсаренко.

У фільмі – історії людей, які чинили спротив у Криму, Донецьку, Луганську, Новоазовську, Мелітополі, Херсоні, розповіді активістів таких рухів ненасильницького спротиву, як «Жовта стрічка» та «Зла Мавка», свідчення тих, хто досі перебуває в окупованих містах, але знаходить в собі мужність малювати синьо-жовті прапори, розвішувати стрічки, поширювати плакати з українською символікою, зберігати українські традиції та навіть вчити українській мові інших.

Режисерка фільму Людмила Мельник розповідає: «Коли ми розробляли знімальний сценарний план фільму, кого знімати, ми розуміли, що крім людей, які зараз знаходяться не в окупації, але можуть розповісти про свій спротив, який вони чинили, обов’язково мають бути люди, які і зараз в окупації. І щоб розповісти про спротив так, щоб щось розповісти і показати, але не наразити людей на небезпеку, вигадали таку річ. Розробили опитувальник для людей на окупованих територіях, розіслали його через надійні канали, і попросили бодай записати голосові з відповідями про те, яким є їхнє місто зараз, чому вони не виїжджають, як і чому долучаються до ненасильницького спротиву у своїх містах чи селах. Ми отримали певну кількість голосових відповідей, серед який є свідчення з Донецька, Севастополя, Генічеська, за що дуже вдячні цим людям, які не побоялися і відповіли на питання. Ми були вражені, коли отримали одне свідчення від дівчини, яка проживає у Севастополі. Вона вже понад 11 років живе в окупованому Криму, закінчувала школу вже в період окупації. Але вона говорить такою прекрасною українською, і щодня перед сном читає Кобзар. Більше того, вона не лише сама вчить українську мову, а й підпільно викладає її всім охочим».

Із безпекових міркувань у фільмі не видно облич тих людей, які досі лишаються в окупації та у свій спосіб боряться за Україну, а їхні голоси видозмінені. Тим не менше, глядач дізнається, що на окупованих територіях є люди, які щодня нагадують окупантам про те, що вони – на українській землі.

Ідея фільму – нагадати, що ми повинні пам’ятати про наших людей на тимчасово окупованих росією територіях і маємо за них боротись.

Головною композицією фільму став трек «Маніфест» Артема Пивоварова.

Документальним фільм «Люди кольору свободи» створюється за сприяння Сил спеціальних операцій ЗСУ за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Презентація самого фільму запланована на червень 2025 року.

_________________________________________________________________________________________________
Громада у соцмережах: