Широківська сільська військова адміністрація

Уродженець Сватового Денис Смольніков на позивний "Angel", представлятиме Луганщину на "Іграх нескорених", які відбудуться в лютому 2025 року у Канаді. 34-річний демобілізований військовослужбовець, ветеринар за освітою, був бойовим медиком. Службу розпочав у 2016 році, підписав контракт.

Отримав тяжке поранення хребта під Бахмутом у 2022 році. Після лікування та реабілітації, зміг стати на ноги. На змаганнях, каже, хоче показати, що українці — сильна нація.

Служба бойовим медиком

Денис підписав контракт і розпочав службу з 2016 року, розпочав службу в Донецькій області, перша бойова точка — Майорськ. Говорить, хотів стати снайпером: "Мені подобалось Desert Eagle, там ти лежиш собі, вицілюєш. Це зараз я розумію, наскільки це тяжко, і може, не потягнув би. Отже в мене був стати снайпером, але все було зайнято".

Пройшовши 3-місячні курси, чоловік став медиком. Згадує, тоді не вистачало медиків, а позиція була на передовій, в завдання входило прийняти пораненого в опорному пункті і передати далі по медичній евакуації.

"Я сидів на передовій, на позиції, яка була ближча до ворога, щоб встигати рятувати хлопців. В мене є Сова — татуювання, всі думають, що це я в розвідці служив. А це тому, що я не спав вночі, я спав тільки вдень по три, чотири години. А зранку виходив і навчав медичній допомозі хлопців на іншій позиції, куди я не встигав би дістатися: розказував про аптечку, як допомогти", — згадує Денис.

Медична допомога на передовій

Денис розповів свою точку зору на стандарти НАТО, - каже, про їх запровадження в українській армії часто чує, але на війні в Україні це не завжди спрацьовує.

"Наприклад, можна добу чекати, коли заберуть бійця, а можна — 6-7 годин. І ти вже повинен знати різницю: "Алло, через скільки ви приблизно будете там, вони: "через 5 годин". Ти вже турнікети наніс, бандаж поклав, кров зупинив — врятував. А в стандартах НАТО — поклав та забув, бо через п'ять хвилин вертоліт прилетить. Але у нас такого немає. До нас на позиції вертоліт не прилетить ні через 5 хвилин, ні через годину. У нас зовсім інша війна", — пояснює свою думку ветеран.

Порятунок бійців та позивний "Angel"

Денис розповідає хотів сам взяти собі позивний, проте побратими обрали той, на який заслуговував:

"Я заслужив свій позивний, коли п'ятого чи шостого (бійця — ред.) я витягнув з поля бою. Я повинен був надати допомогу, побігти до нього. Тоді війна була тільки вночі, ні ліхтарів немає, ні тепловізора — нічого. Ти навпомацки біжиш. Я тоді кожний ранок проходив пішки, щоб навпомацки вночі знайти ті місця. Буквально, може, за три-чотири дні, витягнув шістьох бійців — й отримав собі цей позивний. Мені сказали: оце ти — "Ангел".

Поранення хребта під Бахмутом

Денис дістав поранення під час евакуації. Тоді його підрозділ боронив Бахмут.

"Я не пам'ятаю, не хочу це пам'ятати. Не так я це уявляв. Я думав, десь в бою і отримати поранення. Я пам'ятаю, як відкривав рюкзак, аби дістати наліпки — і все, більше нічого. Виявляється, біля автівки прилетів снаряд з артилерії, прошив автівку. Нас викинуло ударною хвилею в кювет: кузов окремо, кабіна окремо", — розказує чоловік.

Він дістав важкий перелам хребта, наразі жартує про свій імплант, говорить, що має саморізи у спині.

"Бо там вісім саморізів, там два дроти, які стягують хребет. Були поламані зліва чотири ребра та з права чотири ребра. Досі я тейп ношу, бо дає про себе знати. Вже скільки пройшло, більше півтора року, але ребра дають про себе знати", — говорить ветеран.

Реабілітація, спорт, підготовка до Invictus Games

Під час реабілітації Денисові стало зрозуміло, його хребет врятує спорт — потрібні м'язи, які "триматимуть каркас". Він почав тренуватися. 

"Я розумію, що люди по-різному нас сприймають, особливо, якщо немає кінцівки. Бувають добре звертаються, буває навпаки відводять очі або ще щось. Хочу допомогти, таким, як я, опанувати себе, щоб не сидіти вдома. Я прийшов в Invictus Games: не доказати щось собі, а допомогти тим військовим, які вже непридатні та думають, що ми нічого не можемо. Я хочу сказати, що ми — все можемо".

Денис братиме участь у змаганнях з волейболу сидячи, баскетболу та регбі на колісних кріслах. Ігри нескорених цього разу будуть ХХХ, тому серед зимових видів спорту обрав бігові лижі та біатлон.

"Мені тяжко спортом тяжко займатися, якщо чесно. Але я можу. В мене перелом хребта, я тягаю гантелі, займаюсь спортом — і я розумію, що я все можу. Я думаю, покажу цей приклад вже на "Іграх нескорених", де ми будемо змагатися. Я хочу всім показати, що нам дуже тяжко, але ми потужні".

Денис Смольніков говорить, мріє про перемогу України. Він зростав в школі-інтернат, тож найбільше, каже, сумує, що діти лишаються без батьків, а батьки без дітей.

"Я бажаю миру і я хочу, щоб Росія відчула те, що відчуваю я і відчувають матері, які не побачать більше синів. Ми всі віримо в нашу перемогу, нам нема куди здавати назад".

Суспільне Донбас

____________________________________________________________________________________________________

Громада у соцмережах: