Широківська сільська військова адміністрація

Що це за день?

Фізична активність є нашою природною потребою, необхідною для гарного самопочуття та загального благополуччя. Масовому залученню громадян до регулярних занять фізкультурою та спортом надають увагу в усіх країнах, адже це зміцнює здоров’я нації, посилює віру людей у власні сили, а також формує звички цивілізованого суспільства — дисципліну, чесну конкуренцію, почуття співпричетності. Наша країна завжди славилася видатними спортсменами, а залучати до спортивних занять якнайбільше дітей та дорослих є одним із завдань державної політики. Реалізації цієї мети сприяє День фізичної культури і спорту України, який щороку відзначається в другу суботу вересня.

Як виникла ідея відзначати День фізичної культури і спорту України?

Фізичні вправи були важливими для українського народу з давнини, адже життя людей беспосередньо залежало від полювання, землеробства та супротиву войовничим чужинцям. Тіло мало бути сильним і витривалим — навіть билини часів Русі свідчать, що в тодішньому суспільстві існував ідеал «богатиря» — фізично та морально досконалого чоловіка.

Звичною практикою для наших пращурів були «ігрища» між селами, тобто змагання з бігу, метання, стрибків, кулачних боїв. Професійне військово-фізичне виховання підлітків і юнацтва проводилося в князівських дворах та школах при монастирях. Згодом найсильніші та найспритніші юнаки поповнювали регулярне військо — княжу дружину.

Пізніше системою фізичної підготовки прославилося українське козацтво. Козаки Запорізької Січі були неперевершеними вершниками, лучниками, плавцями та борцями, при цьому розробили власне бойове мистецтво, яке не поступалося східним єдиноборствам.

Поширення європейських видів спорту

Європейські види спорту почали поширюватися в Україні з середини XIX століття — в програмі київських гімназій з’явилися гімнастичні заняття, відкрилася в місті й школа з фехтування. Любителями спорту створювалися спортклуби — атлетичний, з кінного та голубиного спорту, з шахів, яхт-клуб. За статистичними даними 1908 року, на території України діяли 196 спортивних товариств та клубів, які об’єднували 8 тисяч людей. В ті часи гордістю українців був полтавчанин Іван Піддубний, гирьовик і борець, який за 40-річну спортивну кар’єру не програв жодного поєдинку і отримав світове визнання та титул «чемпіона чемпіонів».

Перші олімпіади

1913 року в Києві проходила Перша всеросійська олімпіада. Для цього в місті спорудили новий стадіон, розрахований на 5 тисяч вболівальників. Програма включала змагання з бігу та стрибків, марафону, футболу, гирьового спорту, фехтування, плавання, кінного спорту, боротьби, гімнастики та велоперегонів за маршрутом від Києва до Чернігова.

Після 1917 року спортивні події в Україні відбувалися на регулярній основі. Постійно проходили Всеукраїнські спартакіади, а їхні призери потім виступали на всесоюзних змаганнях, де також часто здобували перемогу. В той час відчувалася потреба в професійних наставниках для спортсменів, тому вже в 1925 році Харківський інститут народної освіти відкрив кафедру фізкультури для підготовки вчителів і тренерів.

В 1931 році в Україні, як і в решті союзних республік, було введено комплекс ГПО (Готовий до праці й оборони), який привів у ряди фізкультурників більшість працездатного населення, адже мати значок ГПО вважалося престижним. Популярними серед українців були велопробіги, лижні перегони, походи, кроси та естафети.

Українська спартакіада

Розвиток спорту в країні зупинився через Другу світову війну, але вже у вересні 1945 року відбулася Українська спартакіада. Відновлювалися та будувалися нові стадіони, з’являлися друковані видання спортивної тематики. Крім власне змагань, до різних святкових дат присвячували проведення видовищних спортивних парадів.

За часів СРСР в Україні було понад 700 стадіонів, близько 300 плавальних басейнів, кілька тисяч спортивних залів. Загалом розвивалися близько 20 видів спорту. Завдяки цьому українські атлети завжди встановлювали рекорди — як на змаганнях всередині країни, так і на міжнародних турнірах.

Успішним був і олімпійський рух — кожна збірна СРСР на олімпіадах щонайменше на чверть складалася з українців. Серед найвідоміших спортсменів радянської доби часто згадують гімнасток Ларису Латиніну й Ірину Дерюгіну, важкоатлета Леоніда Жаботинського, гандболістку Зінаїду Турчину, легкоатлетів Валерія Борзова, Сергія Бубку та багато інших уславлених імен.

З командних спортивних ігор українці найбільше полюбляють футбол, а найпопулярнішою командою в країні є київське «Динамо». Довгий час цю команду тренував талановитий наставник Валерій Лобановський, а двох її гравців — Олега Блохіна та Ігоря Бєланова було нагороджено «Золотим м’ячем» — надзвичайно престижною футбольною відзнакою.

В історії незалежної України стали відомими імена Лілії Подкопаєвої, Ганни Безсонової, Руслана Пономарьова, Андрія Шевченка, братів Кличко, Дениса Силантьєва та ще багатьох видатних атлетів, які з гідністю представляли Україну на найважливіших міжнародних змаганнях.

Появою свята спортивного свята ми завдячуємо ініціативі вітчизняних спортивних та фізкультурних товариств і організацій, яку в 1994 році було підтримано президентом. Відтоді в другу суботу вересня в нашій державі відбувається щорічна національна подія — День фізичної культури і спорту України.

Кожен може долучитися до спортивних заходів, які цього дня відбуваються в містах і селах України — футбольних турнірів, забігів, змагань з шахів, настільного тенісу, воркауту та інших видів спорту, які не потребують складного обладнання чи особливих умов. Найбільше організатори намагаються залучити до участі дітей і молодь, тому в школах задіяні всі спортивні зали та майданчики. Для найменших дітлахів зазвичай влаштовують азартні естафети на зразок «Веселих стартів», а старші учні беруть участь як у командних, так і в індивідуальних змаганнях.

До події неодмінно долучаються бібліотеки — там влаштовують презентації на тему Олімпійського руху та досягнень відомих українських атлетів, тематичні бесіди, зустрічі з професійними спортсменами. Такі заходи є особливо цікавими й пізнавальними для дітей.

В будь-якому випадку, провести День фізичної культури і спорту краще в активному русі, і якщо спортивні заняття з якоїсь причини не входять у плани, то їх цілком зможе замінити піший туристичний похід або просто тривала прогулянка на свіжому повітрі.

____________________________________________________________________________________________________

Громада у соцмережах: