Широківська сільська військова адміністрація

10 років тому волею окремих одіозних осіб з'явився прообраз квазіреспубліки "ел ен ер".

Протягом багатьох років ці фріки із псевдообразою спостерігали за розвитком інших регіонів країни, а самі лише "освоювали", як кошти державного бюджету, так і спонсорські - партійні російські.

Вони нічого не змогли побудувати за 8 років - із 2014-го. Міста і села сьогодні на межі гуманітарної кризи. Полювання на своїх же однодумців стає нормою життя, щоб ефективніше пожирати один одного, бо це також є сутністю наскрізь прогнилої системи.

Хто зараз пам'ятає "героев молодой республики" десятирічної давнини і пізніше? Їхні ж друзі викреслили їх з історії, як непотріб.

Розруха у головах, яка погресувала увесь цей час, призвела до руйнування населених пунктів вільної, на той момент, Луганщини.

Вони дочекалися підтримки росії, якій були непотрібні у 2014-му, і почали нищити цілими містами: Попасна, Рубіжне, Сєвєродонецьк, Лисичанськ, маленькі села і селища навколо - саме ними найболючіше пройшовся "руський мир".

Руйнація - напевно, єдининий "здобуток" росіян і місцевих колаборантів, який вони змогли реалізувати в повній мірі.

Сотні тисяч людей залишилися без житла та роботи, вимушені були рятувати життя, евакуюючись в безпечні регіони країни - головне, щоб подалі від росії.

Україна - держава вільних людей, які мають власну думку та можуть її відкрито висловлювати. Наші люди - це безліч різних світоглядів, з прагненням до розвитку та розбудови, з різними поглядами на всесвіт, але всі чітко бачать проєвропейський вектор руху.

На жаль, багато луганчан опинилися в російській в'язниці, потрапивши під вплив прокремлівської рабської пропаганди.

На Луганщині сьогодні, зазнаючи утисків та моральних знущань, залишається багато й тих, хто щодня чекає на Україну, у молитві згадуючи мужніх хлопців та дівчат із ЗСУ.

Люди боряться тихо, не схиляють голів перед ворогом, вірять у повернення синьо-жовтого прапора на Луганщину, а разом із тим - і рідних людей.

І він обов'язково там замайорить - безлад не може бути вічним.

Тирани вмирають. Вони набагато слабші за непереможний український дух.