Широківська сільська військова адміністрація

Щорічно 26 квітня в Україні відзначаються роковини Чорнобильської трагедії – найбільшої радіаційної аварії в історії людства. У 2024 році ми відзначаємо 38-мі роковини цієї страшної події, але вже втретє в цей день ми говоримо не тільки про саму аварію на ЧАЕС, а й про те, що це може статися знову. Тож час не просто згадати про ту страшну ніч, коли стались вибухи на 4 реакторі та про подвиг ліквідаторів аварії, а й про те, чому це може повторитися. 

Як радянська влада перетворила Україну на ядерну столицю світу?

38 років тому, в ніч на 26 квітня, під час запланованої зупинки 4-го енергоблока Чорнобильської АЕС для чергового обслуговування, було вирішено провести низку випробувань роботи реактора на низькій потужності нижче 700 мегават. Сама конструкція реакторів цієї атомної станції не передбачала роботи за такої низької потужності, що призвело до втрати персоналом контролю над ситуацією. Був ввімкнутий аварійний захист, результатом якої став “кінцевий ефект” та два теплових вибухи, що цілком зруйнували 4 реактор. 

За результатами низки розслідувань, нині всі сторони погоджуються із думкою, що головною причиною аварії стало те, що до персоналу ЧАЕС не було доведено повної та вичерпної інформації про особливості конструкції та експлуатації станції. 

Наслідки Чорнобильської аварії жахливі та направду неосяжні у своїх масштабах: у результаті аварії було викинуто в 100 разів більше радіації, ніж від атомних бомб, скинутих на Хіросіму і Нагасакі в 1945-у році. Відбувся викид 50 мільйонів кюрі радіоактивних речовин. Ця радіоактивна хмара накрила не тільки Україні, Білорусь, росію та сусідні країни, а й досягла Фінляндії,Норвегії, Швеції,Італії, Ірландії, Франції (разом з Корсикою), Британії та східної частини США. Внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1986 року загалом постраждало понад 3 мільйони громадян України й загалом 10 мільйонів людей по всьому світу та 2293 населені пункти.  На їх місці з’явилась закрита та радіоактивна Чорнобильська зона відчуження площею у 2 600 кілометрів квадратних, але в цілому було забруднено 150 тисяч квадратних кілометрів.

Й масштаби катастрофи могли б бути ще більшими, якби 38 років тому 600 тисяч мужніх та самовідданих людей не прийняли виклик — захистити Україну та світ від впливу наймасштабнішої у світовій історії радіаційної аварії. За даними ГО “Союз Чорнобиль України”, з 600 000 ліквідаторів 10% померли, а 165 000 отримали інвалідність. Серед ліквідаторів аварії широко розповсюджені онкологічні хвороби, найчастіше — рак щитоподібної залози, лейкемія, рак молочної залози. Наслідки аварії проявляються й досі: вплив радіації на організм підступний, й може проявлятись через десятиріччя після опромінення. 

Чорнобильська аварія сталась через конструкцію 4 атомного енергоблока, а також через низьку якість технічної регламентації цього об’єкта. Проте недоведення до персоналу станції всієї повноти інформації про об’єкт, що експлуатується – не вичерпує злочини радянської влади. Найстрашнішим для здоров’я та майбутнього громадян УРСР стало те, що радянська влада не стала скасовувати першотравневі демонстрації, що були важливими для ідеології СРСР. Згідно із розсекреченими документами СБУ, тоді рівень радіації в Києві перевищував фоновий у десятки чи сотні разів. Проте тисячі людей вийшли на вулиці, й стали жертвами променевої хвороби. За декілька днів після цього, людей, що захворіли, стало так багато, що в лікарнях Києва просто не вистачало для всіх місця, й пацієнтів почали госпіталізувати поза Києвом.

Чому і сьогодні Україна через росію залишається епіцентром ядерної небезпеки?

Чорнобильська катастрофа була разючою, неосяжною у своїх масштабах та неймовірно руйнівною. Світ не просто жахнувся, він зрозумів наскільки небезпечним може бути “мирний атом”, й зробив певні висновки. Були покращені протоколи та системи захисту на АЕС по всьому світу, було прийнято ряд документів, що регламентують безпеку на атомних об’єктах на міжнародному рівні. Та цього виявилося не досить, й з 24 лютого 2022 року людство знову знаходиться за крок до катастрофи через терористичні дії російської федерації.

Зокрема, Женевська конвенція 1949 року і її пізніші додаткові протоколи регулюють перебіг збройних конфліктів і мають обмежувати їхній вплив. У першому додатковому протоколі від 1977 року в статті 56 йдеться про захист установок і споруд, що містять небезпечні сили, зокрема вказуються й АЕС. Ці правила діють і для України й для росії, оскільки обидві країни підписали дану угоду. Конвенція наголошує, що атомні електростанції не можуть бути атаковані, згідно з пунктом 1, “навіть тоді, коли вони подаються як військові цілі, за умови, що така атака може вивільнити небезпечні сили й у такий спосіб призвести до тяжких втрат серед цивільного населення”. У випадку з АЕС у цьому пункті йдеться про радіоактивне опромінення.

Попри те, російські війська захопили Чорнобильську атомну електростанцію та зону відчуження в перший же день повномасштабної війни. Окупація ЧАЕС тривала 35 днів й відзначилась особливо тривожним стрибком значень радіаційного фону безпосередньо на території станції та навколо неї в ніч з 24 на 25 лютого. За час окупації росіяни вивели з ладу систему контролю радіаційного стану та знищили майже 100 одиниць сучасного обладнання центральної аналітичної лабораторії м. Чорнобиль. Загальна сума збитків, що були завдані на цій території, були оцінені фахівцями Міндовкілля у 2,5 млрд грн. 

Проте захопленням та варварською руйнацією об’єктів на Чорнобильській атомній станції й навколишнього середовища Зони відчуження росіяни не обмежилися. Наша команда пильно слідкує за проявами російського ядерного тероризму й ми вже зібрали деяку статистику, від якої справді стає страшно. Зокрема, від 24 лютого 2022 року у небезпечній близькості від українських атомних станцій пролетіло 11 ракет. І щонайменше 17 разів військові рф обстрілювали українські АЕС. При цьому влучання були зафіксовані й біля реакторів і на території промислових майданчиків, майданчиків біля енергоблоків, майданчиків поруч зі станційним сухим сховищем відпрацьованого ядерного палива (ССВЯП), поруч із дільницею зварювання та сховищем джерел випромінювання тощо. Через постійні обстріли та масовані ракетні атаки по об’єднаній енергомережі України 3 рази відбулася аварійна зупинка енергоблоків на різних АЕС, а на Запорізькій АЕС принаймні 9 разів було пошкоджено лінії електропередач. 

Дійсно страшна ситуація на Запорізькій АЕС, найбільшій атомній електростанції у Європі, де окупація триває вже понад рік. Саме ситуація на ЗАЕС є настільки небезпечною, що ще мить, одна безглузда дія росіян – і світ знову стикнеться із радіаційною аварією! росія використовує станцію як головний важіль впливу на міжнародну спільноту, адже добре розуміє, що будь-яка аварійна ситуація із витоком радіації зачепить не тільки Україну, а й всю Європу. Всю катастрофічність ризиків підтверджує ще й те, що внаслідок пошкодження ліній електропередач, що живлять ЗАЕС, принаймні 7 разів відбулося аварійне включення дизель-генераторів. А втрата зв’язку з електромережею вже класифікується як надзвичайна ситуація, що потенційно може призвести до аварійної ситуації. На щастя, нині найстрашнішого не сталося,  рівень радіаційного фону в Україні безпечний.

Отож, 38-мі роковини аварії на Чорнобильській АЕС – це не просто день, коли українці віддають шану подвигу ліквідаторів аварії та пам’ятають про  руйнівні наслідки недбалості радянської влади, що привела до найстрашнішого. На третьому році війни цей день, 26 квітня, – це попередження про те, що знову може статися через дії росії, якщо не зупинити її ядерний тероризм. Якщо не вигнати російські окупаційні війська з території Запорізької АЕС та всієї України, якщо не почати жорстко та рішуче ізолювати росію від впливу на цивілізований світ, Чорнобильська аварія повториться, якщо ми не будемо рішучими – ось що кожен має завчити собі. І почати діяти. Ми мусимо зупинити російський ядерний тероризм, й зробити це можна тільки спільними зусиллями.